Для посадки набувають саджанці районованих сортів яблуні: з літніх — Грушівка московська, Папіровка, з осінніх — Осіннє смугасте, Аніс червоний, Коричне смугасте, із зимових — Антонівка звичайна, Аніс смугастий. Надалі (через 2-3 роки) помологічний сортимент яблуні розширюють за рахунок перспективних сортів. Живці їх щеплюють крону молодих (3— 5-літніх) дерев районованих сортів яблуні. Посадити саджанці яблунь можна і інших сортів.
Відповідальним моментом є придбання і доставка саджанців яблунь до місця посадки. Відразу після покупки саджанців яблунь видаляють листя, а коріння на 1-2 хвилини опускають у воду, потім загортають їх вологою мішковиною і синтетичною плівкою. Якщо при транспортуванні коріння дерев підсушені, то їх опускають у воду на 1-1,5 доби. Сильно підсушені саджанці повністю занурюють у воду на 2-3 доби (але не більше). Важливо зберегти на деревах етикетки з зазначенням назви сорту.
Всі відомості про придбані саджанці яблунь (назва сорту, на якій підщепі, де і у кого придбаний, вік рослини) краще записати. До закладання саду бажано проводити суцільне окультурення ґрунту, тобто внести органічні (гній) та мінеральні (фосфорні, калійні) добрива в підвищених дозах з наступною оранкою (перекопуванням) грунту на повну глибину родючого шару (30-35 см) з одночасним розпушуванням підорного горизонту (на 12-15 см) без виносу глини на поверхню. Якщо гумусовий шар незначної товщини, бідний органічними речовинами, завозити родючий грунт з боку неможливо, то особливу увагу приділяють на місцеве окультурення ґрунту в межах посадкової ями.
Для посадки плодових дерев риють об’ємні ями шириною 1-1,25 см, глибиною 0,5—0,6 м. Ця робота трудомістка, але цілком себе виправдовує, оскільки при цьому створюються сприятливі умови для росту рослин в перші роки після закладки саду. Спочатку зазначають кілками місце посадки дерев. Риють яму з прямовисними стінками. При цьому родючий шар ґрунту кладуть в одну сторону, а неродючий — в іншу. З розрахунку на одну яму беруть 30-35 кг перепрілого (не свіжого) гною, 0,8—1 кг простого суперфосфату (або 450-500 г подвійного суперфосфату), 139-150 г сірчанокислого калію (або 110-120 г хлористого калію) і 0,8—1 кг деревної золи. Добрива змішують з родючим грунтом, вийнятої з ями, додають родючий грунт з міжряддя (стільки скільки вийнята з ями глина). В середині ями встановлюють (з допомогою посадкової дошки) кількість, довжиною 1,2—1,3 м. На дно ями кладуть (товщиною 25-30 см) удобрений грунт. Її злегка ущільнюють ногою. Потім навколо кола насипають конусоподібний ґрунтовий горбок. Його 1-2 рази ущільнюють ногою і знову насипають грунт. Вершина конуса повинна знаходитися з східної сторони кола (так як у нас переважають західні вітри) на відстані 10-12 см від нього.
При посадці саджанців яблунь на горбок встановлюють рослину так, щоб коренева шийка (місце з’єднання заснування центрального стовбура з кореневою системою) перебувала при цьому на 8-10 см вище рівня грунту (посадкової дошки або держака лопати, лежить поперек ями), так як при усадці пухкої грунту опуститься вниз до норми і саджанець.
В який бік спрямувати місце щеплення (або зріз дичка підщепи) не має великого значення. Однак той бік крони дерева, де розташовані найбільші скелетні гілки, краще направити на північ або північний захід, так як в процесі росту швидше розвиваються гілки, що знаходяться з південної сторони дерева, сильніше освітлені променями сонця.
Посадка саджанців яблунь повинна відбувається удвох. Один з них тримає саджанець, а інший рівномірно розкладає коріння дерева навколо ґрунтового горбка. Безпосередньо на корені кладуть пухкий грунт (без добрив) з міжряддя. Яму засипають удобреному грунтом. Неродючу землю (глину), вийняту з ями, при посадці не використовують.
На давно освоєних ділянках, де регулярно вносили органічні і мінеральні добрива, родючий шар грунту досить потужний (35-40 см), посадкову яму (шириною 1 -1,25 см) риють лише на глибину гумусового шару. Органічні і мінеральні добрива рівномірно розкидають по дну ями й підґрунтя перекопують, щоб добрива перемішалися з землею. У центрі ями насипають конусоподібний ґрунтовий горбок, на вершину якого ставлять саджанець яблуні і яму заповнюють родючим рихлим грунтом без добрив.
Деякі садівники не без підстави вважають, що мінеральні добрива при безпосередньому зіткненні з корінням викликають опік тканин. Тому в посадкові ями вносять тільки добре розклався гній (перегній) в підвищених дозах. При такій посадці плодові дерева успішно приживаються та добре ростуть, так як в перепревшем гної є майже всі необхідні для рослин елементи живлення. Тільки тут дуже важливо, щоб в посадкову яму вносили добре перепрілий гній — перегній, а не свіжий гній або компост.
Якщо під час посадки добрив немає, все одно копають об’ємні ями (1-1,25×0,5—0,6 м) і при посадці використовують тільки верхню найбільш родючу, пухкий грунт з міжряддя. У будь-яку погоду дерева після посадки рясно поливають. Перший раз (2— 3 відра води) поливають до повного заповнення ями грунтом, а другий — відразу після завершення посадки та пристрої чашоподібною лунки навколо штамба дерева. Як тільки поливна вода вбереться, грунт на приствольной площі мульчують гноєм, торфом. Саджанець яблуні підв’язують до кілка. Висоту кола вкорочують так, щоб його вершина не доходила до нижніх скелетних гілок і не поранила їх при вітрі.
Посадка яблуні на ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод: 1—місце посадки саджанців яблунь відзначають колом, грунт удобрюють і перекопують; 2— на насипний пагорб (краще з завізною грунту) висаджують саджанець; 3,4—по мірі росту дерева діаметр пагорба розширюють до 4-5 м.
На ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод (1,5 м і вище) саджанці плодових культур висаджують на насипних пагорбах заввишки 35-40 см, діаметром 1,5—2 м (рис. 3). Грунт для цих цілей краще привезти з боку. Якщо грунт привезти не вдається, то на таких ділянках саджанці висаджують без викопування ями. Для цього спочатку на місце майбутнього дерева ставлять кількість, довжиною 1-1,25 м. Навколо нього начерчивают коло діаметром 1,5 м і на цю площу вносять перепрілий гній, фосфорні, калійні добрива і грунт перекопують на повну глибину родючого шару. Потім з східної сторони кола насипають ґрунтовий пагорб висотою 25-30 див Саджанець яблуні ставлять на вершину конуса і коріння рівномірно розкладають навколо горбка. Пухкої грунтом з міжряддя обережно завалюють всю кореневу систему саджанця аж до кореневої шийки. Діаметр насипного пагорба навколо молодого дерева поступово доводять до 1,5—2 м. Дерево після посадки рясно поливають, його підв’язують до кілка. Грунт на приствольной площі мульчують гноєм, торфом, а зверху злегка присипають землею.