У молодих садах необхідно домагатися щорічного приросту пагонів не менше 40-50 см, а у насадженнях, що вступили в плодоношення — 30-35 см. З урахуванням цього встановлюють дози застосовуваних органічних і мінеральних добрив. Якщо приріст слабкий, значить рослини недостатньо забезпечені поживними речовинами. На пристовбурні ділянку кола діаметром 2-2,5 м восени вносять гній, компост, фосфорні та калійні добрива.
Потім грунт перекопують безпосередньо під кронами дерев на глибину 10-12 см, а за проекцією гілок — на 18-20 см (з урахуванням глибини залягання коренів). Зазвичай у молодих садах з розрахунку на одну стовбурову площа (кола діаметром 2-2,5 м) через рік вносять 25-30 кг гною або компосту, 40-45 г д. в. фосфорних і 50-60 г д. в. калійних добрив. Азотні добрива — 40-50 г д. в. вносять щорічно в два прийоми — рано навесні (50%) і на початку посиленого росту пагонів (50%).
Найкращих результатів досягають ті, які рано навесні і через 10-15 днів після цвітіння в якості підгодівлі для плодових дерев застосовують гнойову рідоту, розведену водою (1:3), розчин коров’яку (1:8), пташиного посліду (1:15) або аміачної селітри (30-35 г на 10 л води). Після червневого осипання зав’язі дерева підживлюють комплексом мінеральних добрив (азотних, фосфорних, калійних). При підгодівлі яблунь добрива вносять не близько до штамбу дерева, а в кільцеподібні рівчачки, вириті по периферії крони. Відразу після підгодівлі дерева поливають теплою водою.
Підживлення плодових дерев на ділянках з піщаним грунтом гній, фосфорні і калійні добрива вносять щорічно, а азотні — рано навесні і в період активного росту пагонів. Позитивно реагують плодові дерева на обприскування слабким розчином сечовини (50 г сечовини на 10 л води) відразу після розпускання листя і через два тижні після цвітіння. Перед листопадом, але ще по зеленому листю дерева обприскують більш концентрованим розчином сечовини (350-400 г сечовини на 10 л води). Ці заходи покращують забезпеченість рослин поживними речовинами і пригнічують розвиток грибкових захворювань.
Плодові дерева найбільш вимогливі до води навесні і в першій половині літа. У посушливий період поливають їх частіше і рясніше. Поливають зазвичай на початку цвітіння, через тиждень після цвітіння і після збирання врожаю. Практично плодові дерева досить поливати один раз на два-три тижні (залежно від вологості ґрунту). Часті і надмірно рясні поливи шкідливі як для ґрунту вимиваються поживні речовини), так і для коренів (з’являється кисневе голодування). У другій половині літа підживлення дерев припиняють, поливи обмежують, щоб не викликати затяжний ріст пагонів і зниження зимостійкості дерев.
На рівних ділянках задерніння ґрунту в міжряддях саду проводиться тільки після вступу дерев у пору повного плодоношення. Перед задернением восени на ділянку вносять органічні і фосфорно-калійні добрива в підвищених дозах, закладаючи їх в більш глибокі шари грунту. Навесні поверхню ділянки вирівнюють граблями, висівають травосуміш з розрахунку на 1 кв. м площі 3 м овсяниці, 2г мятлика лугового, грунт накочують і мульчують торфом, перегноєм. Потім проводять полив дощуванням. Зелену масу трав скошують не менше 5-6 разів за вегетаційний період і залишають на місці в якості мульчі.
Трави виносять з ґрунту багато елементів живлення. Враховуючи це, при задернении грунту обов’язковими є підживлення гнойовою рідотою після цвітіння, через два тижні — мінеральними добривами (80 г суперфосфату, 40 г калійної солі і 50 г сечовини на 10 л води). Після внесення підгодівлі рясно поливають водою. Восени один раз в 2-3 року під кроною плодового дерева риють дві кільцеподібні канавки, куди вносять з розрахунку на 1 погонний метр 10 кг перепрілого гною, 150 суперфосфату і 100 г хлористого калію і грунт перекопують.
Осінній і зимовий догляд за яблунями і грушами
Восени (у жовтні) штамби і підстави скелетних гілок старих дерев очищають від мертвої кори, білять вапняним розчином (2,5 кг вапна, 0,5 кг мідного купоросу на 10 л води). Молоді дерева білять крейдяним розчином. На зиму штамби і підстави скелетних гілок яблуні і груші щільно обв’язують проти гризунів стеблами малини, молодими гілками вишні, ліщини, верби. Для цих цілей можна використовувати толь, руберойд та дротяну сітку, попередньо обв’язавши штамби дерев рогожею або мішковиною. Толь і руберойд зверху білять вапняним (крейдяним) розчином. Для обв’язки штамба дерев на зиму застосовують також використані капронові панчохи, склотканина.
Взимку штамби і підстави скелетних гілок підгортають снігом. У найбільш теплі дні сніг навколо штамба ущільнюють ногою, щоб не змогли пробратися миші. Після кожного сильного снігопаду дерева підгортають снігом. Навесні стежать, щоб обважнілий сніговий наст не ламав гілки.
Деякі садівники помилково вважають, що укриттям снігу в кінці зими під кронами плодових дерев товстим шаром тирси, соломи, торфу або перегною можна відсунути початок цвітіння на більш пізні терміни і уникнути пошкодження квітів заморозками. Такий прийом не дає бажаних результатів, оскільки він затримує тільки відтавання грунту, а не цвітіння. Нирки у кроні яблуні розпускаються при середньодобовій температурі повітря в саду 8-9 градусів тепла незалежно від температури ґрунту в зоні розміщення коренів. При середньодобових температурах повітря 10-12 градусів тепла настає період цвітіння. Укриття снігу під кронами дерев товстим шаром торфу, тирси, гною порушує забезпечення гілок водою і поживними речовинами.
У боротьбі з заморозками в квітучих садах ділянку поливають водою дощуванням, застосовують димлення. Деякі садівники під низькорослі дерева заздалегідь ставлять ємності (діжка, бочка) з теплою водою, а ввечері перед заморозками дерево і ємність з водою вкривають синтетичною плівкою. У денні найбільш теплі години плівку знімають, щоб квіти запилювалися бджолами.
В кінці травня на штамби і підстави скелетних гілок плодоносних дерев яблуні накладають ловчі пояси (з паперу, мішковини), куди забираються гусениці плодожерки. Їх періодично знищують.
Прибирання врожаю
Дуже важливо правильно визначити знімна зрілість плодів. В цей час зростання яблук в обсязі припиняється, літні сорти набувають характерну забарвлення і смак, легко відриваються від плодушки. Плоди літніх сортів груші знімають трохи раніше до набуття ними яскравого забарвлення, щоб не допустити їх перезрівання. Для збирання плодів заздалегідь готують садові сходи, кошикитстолбушки, обшиті усередині мішковиною, ящики і пакувальний матеріал (деревні стружки). Плоди знімають вранці після висихання роси, сортують, зберігають у плодохранилище, льохах, підвалах, де температура підтримується від 0 до 3 градусів тепла, вологість повітря —85—90%.