Техніка весняної посадки саджанців винограду

vinogradik1

Відразу виникає питання: коли краще садити виноград — навесні чи восени? Принципової різниці в цьому немає, саджанець винограду успішно може розвиватися в обох випадках. Головне тут — правильно вибрати терміни посадки саджанців, виходячи із температурних умов ґрунту в зоні розміщення коренів.

Осінню посадку саджанців винограду, бажано проводити в ранні строки, коли грунт ще досить тепла і є час на утворення нових корінців, в іншому випадку це буде просто консервація саджанця на зимовий період.

А ось весняну посадку слід проводити в більш пізні строки, коли грунт у прикореневій зоні прогріється понад +15°С, тут слід не забувати і таке явище, як вихід холодних температур з нижніх шарів грунту.

Ніж небажана посадка саджанців винограду в ранні весняні строки? Основна причина криється в тому, що верхня частина саджанця (нирки) рушають у ріст, т. к. прогріваються досить добре, а коріння ще не здатні підживлювати їх зростання за зниженої температури в прикореневій зоні. Виходить, що зростання нирок відбувається за рахунок запасів у деревині і корінцях, а це призводить до загального ослаблення саджанця і його пригнічення, на подолання яких знадобиться додатковий період їх вегетації.

Уникнути таких негативних явищ можливе кількома способами. Найпростіший і найстаріший з них — це насипні земляні горби над верхньою частиною саджанця, що затримує розпускання бруньок.

11

10Такий спосіб найбільш простий і застосовується в основному при промислових насадженнях саджанців. В аматорській практиці, коли проводиться посада декількох саджанців, виноградарі напрацювали свої прийоми їх посадки. Розглянемо деякі з них.

У випадках, коли висаджуються вегетуючі саджанці, то їх в початковий період необхідно притіняти, захищаючи молоде листя від сонячних опіків.12

 

Тут показана посадка, де п’яткові коріння саджанця присипаються 10 см шаром грунту і прикриваються плівкою. Це дозволяє створити в прикореневій зоні оптимальну температуру і аерацію для їх швидкого розвитку. Посадочна яма повністю засипається землею, коли пагони почнуть нормальний ріст, це приблизно через 30 днів. Такий спосіб посадки дозволяє навіть не мульчуючи грунт, результат буде завжди позитивний. Необхідно тільки стежити за зволоженістю грунту в посадковій ямі і поливати водою з температурою 25-30°С.

 

 

Це вже поліпшений спосіб посадки саджанця попереднього варіанту. 13За рахунок об’ємного нагріву повітря, зберігається позитивна температура в зоні розташування коренів навіть у несприятливі погодні дні. При таких умовах коренева система саджанця швидко утворює молоді корінці, і саджанець активно розвивається.

Можливі й інші способи посадки, але в будь-якому випадку для його успішного росту і розвитку необхідні ті оптимальні умови для кореневої системи.

Кілька слів про посадкових ямах. До питання ширини посадкових ям слід виходити з умов складу і щільності ґрунту конкретно взятого ділянки. Якщо грунт супіщаний, має достатній вміст гумусу, тобто володіє хорошими показниками аерації, харчування, прогріву, легкого проникнення коренів, то достатньо мати ширину посадкової ями 0,8-1,0 м. На важких, ущільнених грунтах ширина посадкових ям робиться як можна більше або проводиться траншейний спосіб посадки саджанців. Ширина траншеї повинна становити не менше 0,8-1,0 м. У такому разі корені, які в основному розташовуються горизонтально на глибині 20-40 см, будуть нормально розвиватися й займати грунтову простір (знову ж дивіться 1 -е заочне заняття про коріння виноградного куща).

Практика аматорського виноградарства показує, що, чим вище проникність для коренів, тим інтенсивніше вони розвиваються та розгалужуються. Такі кущі на другий рік вегетації здатні дати врожай в 3-5 грон без шкоди для подальшого свого розвитку. У грунт, обрану з ям, додають розпушувачі (пічна вугільна зола, промитий шлаки металургійних печей, дрібні фракції битою черепиці, відсіви кам’яних кар’єрів тощо), а також органічні (гній, компост) і мінеральні (азот, фосфор, калій) добрива. Все це добре перемішують і цією сумішшю заповнюють посадкові ями. Особливо корисно це робити на важких і ущільнених грунтах.

Придбані саджанці на втечу мають до 10-12 нирок, але нам необхідно в перший рік посадки виростити всього два повноцінних втечі (майбутні рукава). Тому, коли мине загроза поворотних весняних заморозків, легко видаляємо зайві набряклі нирки.

Подальший догляд за вегетуючих саджанцем полягає в регулярних поливах, захист від хвороб, підживлення. Наша мета — виростити два потужних втечі, і щоб до осені вони дозріли за своєю довжиною не менше одного метра. Перед укриттям лози в зиму проводимо її обрізку, залишаючи пагони довжиною 1 -1,3 м. На цьому етапі наша робота першого року життєвого циклу куща закінчена.

Навесні, звільнивши лозу від укриття, чекаємо набрякання бруньок і проводимо їх видалення, залишаючи на кожному пагоні з 2-3 верхніх нирки. Якщо є необхідність у збільшенні рукавів, залишаємо по одній нижній нирці. У такому разі рукави виходять рівні, без перетискань, зарезов та інших дефектів. Таким чином, на другому році зростання виноградного куща ми маємо два сформованих рукава.

На жаль, саджаючи вегетуючі саджанці в стаканчиках, вкрай рідко можемо отримати такий результат. Причина в тому, що, саджаючи однорічний саджанець, ми вже маємо сформовані нирки, здатні давати повноцінні пагони, а у вегетирующего саджанця ці бруньки формуються. Оцінити стан кореневої системи саджанця в стаканчику ми також не можемо. Тому перевагу при посадці слід віддавати однорічним саджанцям.

Оставить комментарий