Як визначити кислотність ґрунту, вапнування

kislotnost-pH

Досвідчений садівник знає, що визначення кислотності грунту – важлива деталь при вирощуванні хорошого врожаю. Грунт називають лужний, якщо в ній більшу частину займають гідроксильні іони лужноземельних металів; кисла, якщо переважають водневі іони і нейтральна, якщо всі іони щодо в рівних пропорціях. рН – шкала виміру концентрації водню у водному розчині грунту.Коли з показником pH 4,5 – значить грунт на ділянці сильнокислая, 4,5-5,0 – среднекислая, 6-7 – нейтральна, рн більше 7,0 – лужна. Цих знань дачникові буде цілком достатньо, щоб вибрати відповідні культури для вирощування.

Як визначити рівень кислотності грунту

Можна скористатися послугами агрохімлабораторії, куди досить віднести зразки ґрунту або спробувати розібратися самостійно, використовуючи лакмусовий індикаторний папір. Як правило в набір входить більше 50-ти спеціальних смужок просочених реактивами і колірна шкала зі значенням pH.

Щоб визначити рівень кислотності візьміть кілька зразків ґрунту з різних місць і глибин ділянки помістіть в марлю, опустіть в ємність з дистильованою водою з розрахунку на 1 частину ґрунту 4-5 частин води. Настоюйте 5 хвилин. Опустіть лакмусовий смужку в ємність на 2-3 секунди. Далі дивіться по колірній шкалі значення pH.

Можна частину землі залити дистильованою водою і розмішати до кашоподібного стану, почекати 15 хвилин, ще раз перемішати і через 5 хвилин опустити індикаторну смужку в чисту від землі воду (розчин не повинен бути каламутним).

Якщо смужка стала червоною, значить грунт кисла, якщо помаранчева — среднекислая, жовта – слабокисла, зеленувата – нейтральна, насичено зелений колір вказує на лужну, у якої рівень кислотності від 7,1 до 8,5.

Народні методи визначення кислотності грунту

По рослинах і бур’янах. Уважно огляньте ділянку, на кислому вологому грунті зростає хвощ польовий, осока, папороть, перстач, верес, білоус, щавель кінський, при цьому вони ж можуть з’явитися і на карбонатному грунті. На слабокислих ростуть мати-й-мачуха, конюшина, реп’ях, люцерна. Бідні ґрунти зможуть поселити гірчицю польову, ромашку, буркун, будяки і молочай. Берізка, мак, лопух прекрасно себе почувають на лужний. А якщо у вас росте осоти, лобода і кропива, вважайте, що вам пощастило, вони ростуть на високій родючому грунті.

Проте рослини лише підказують нам до якої групи відноситься грунт і орієнтовно показують рівень кислотності. Для більшої точності проведіть ще кілька експериментів.

1. В скляну ємність покласти 3-4 листочки вишні або чорної смородини, залийте окропом (1 стакан), зачекайте поки охолоне і покладіть ком землі. Якщо вода стане червоною, значить грунт кисла, якщо синьої – слабокисла, якщо з зеленим відтінком, значить нейтральна.

2. При високій кислотності з’являється біляста прошарок на глибині землі 20-25 см.

Вже не нова технологія визначення pH грунту за допомогою портативного електронного приладу.

Поєднання культур з реакцією pH

Для картоплі, щавлю, редьки і редиски підходить слабокисла середовище грунту (pH 5,0-5,5).

Для моркви, огірка, брукви, гарбуза, помідорів, патисона, кабачка, хрону, баклажанів, капусти кольрабі грунт підходить ближче до нейтрального (pH 5,5-6,0).

Для пастернака, перцю, часнику, буряків, цибулі, салату, капусти білокачанної і селери підходить грунт кислотності pH 6,5-7,0.

Однак можливі і відхилення, тут буде залежати від віку рослин і від складу грунту, наявності гумусу. Для овочів та інших культур найбільш придатною є нейтральна, слаболужна або слабокисла грунт.

Вапнування

До підвищення кислотності ґрунту призводить поглинання рослинами кальцію, вимивання його опадами, підживлення сульфат амонію, сечовини та аміачною селітрою, заболоченість ділянки.

Вапнування грунту дозволяє погасити високий рівень кислотності — це важливий прийом для поліпшення властивостей ґрунту, збагатити його кальцієм і магнієм.

Вапнування проводять восени або навесні. Вапно подрібнюють, чим дрібніше, тим краще (трохи більше 1 мм не матимуть належного ефекту). Розкидають по ділянці і перекопують на глибину 20 см і більше. Робити це потрібно рівномірно і ретельно, не залишаючи великих проміжків.

У пісковики і супесчаники вносять доломітове борошно. Перевищення на цих грунтах вапна зробить несприятливу дію для рослин, поживні речовини стануть недоступні, а шкідливі активніше. Нерівномірний розподіл зробить негативний вплив на рослини.

Заболочені місця спершу осушують закритим дренажем або канавами, і тільки після цього вносять вапно.

Краще всього вапнувати грунт у поєднанні з гноєм. Спочатку розкидають вапняний матеріал (доломітове борошно, сажа, вапняний туф, вапняк), потім гній і перекопують. З гноєм не можна поєднувати палену і гашене вапно, цементний пил і сланцеву золу. Якщо використовуються дані вапняні матеріали, то після цього грунт обробляють граблями, потім вносять органічні добрива і перекопують.

Мінеральні добрива краще вносити навесні, а вапняний матеріал – восени, так як не всі добрива можна змішувати з вапном. Результати від вапнування будуть видні тільки через 1-3 роки. Через кілька років після вапнування проводять повторне обстеження грунту на реакцію pH, при зниженні до 5,4 знову вапнують.

Оставить комментарий