Дощовик грушоподібний (Lycoperdon pyriforme)

Дощовик грушоподібний


Плодове тіло:
Грушоподібної форми, з чітко вираженою «псевдоногой», яка, втім, легко може сховатися під моху або у субстраті — від чого гриб сприймається як цілий. Діаметр плодового тіла дощовика грушоподібної в «товстої» — 3-7 см, висота — 2-4 див. Колір — в молодості світлий, майже білий, по мірі дозрівання зазнає метаморфози, поки не стане брудно-бурим. Поверхню у молодих грибів шипувата, у дорослих гладка, нерідко — крупносетчатая, з натяком на можливе розтріскування шкірки. Шкірочка товста, дорослі гриби легко «облуплюються», як варене яйце. М’якоть з приємним грибним запахом і слабким смаком, в молодості біла, ватяною конституції, поступово набуває рудувато-бурий колір, а потім ніби цілком виходить на суперечки. У дозрілих примірників грушоподібної дощовика (як, втім, і в інших дощовиків) у верхній частині відкривається отвір, звідки, власне, і викидаються суперечки.
Споровий порошок:
Коричневий.

Поширення:
Дощовик грушоподібний зустрічається з початку липня (іноді й раніше) до кінця вересня, плодоносить рівно, не проявляючи особливої циклічності. Росте групами, великими і щільними, грунтовно перегнивших, замшілих деревних останках як листяних, так і хвойних порід.
Подібні види:
Виражена ложноножка і спосіб вирощування (гниюча деревина, великими групами) не дозволяють сплутати дощовик грушоподібний з якими-небудь ще поширеними представниками сімейства Lycoperdaceae.
Їстівність:
Як і всі інші дощовики, Lycoperdon pyriforme можна їсти, поки його м’якоть не почала темніти. Втім, щодо доцільності вживання дощовиків в їжу думки побутують різні.
Зауваження
Щоб написати чт-то осмислене про грушоподібний дощовик, автору необхідно міцно задуматися. Це дивно, тому що дощовики — це те, з чим ми стикаємося щодня. Ще більш дивно інше. Я ніколи і ні в кого не бачив повну кошик дощовиків. Незважаючи на те, що ростуть вони часто й повсюдно, всі знають, що їх можна їсти, якщо більше нічого, і багато цілком осмислено збирають. Але ось кошик одних лише дощовиків, маленьких білих кульок, вкритих тонкою пилком, я не бачив жодного разу. Хотілося б подивитися. Повинно бути, дуже надихає видовище.

Оставить комментарий