Портулак городній

В кулінарії.
Молоде листя і стебла використовують в їжу сирими і вареними. З них готують гострі салати, супи, пюре, приправи до м’ясних страв. На зиму солять і маринують, використовуючи як замінник каперсів. Особливою популярністю зелень портулаку користується з давніх пір у населення Закавказзя, Середньої Азії, у країнах Середземномор’я.

В медицині.

Як лікарська рослина портулак відомий з часів Гіппократа. Ще в давнину вважали, що його насіння «очищають організм». Листя портулаку вживали в медицині минулого як ранозагоювальний, сечогінний; у складі суміші для лікування імпотенції, як антитоксичний засіб при укусах отруйних змій і комах, при трихомонадному кольпіті, безсонні, метеоризмі, захворюваннях печінки і нирок, при цинзі та інших авітамінозах, дизентерії; насіння — при лусковому лишаї.

Експериментальними дослідженнями показано, що внутрішньовенне введення настою або відвару портулаку сприяє посиленню серцевого ритму, підвищення артеріального тиску при значному звуженні судин. Цей ефект пояснюють действиемнорадреналина, що міститься у великій кількості в рослині. Цим же зумовлена, мабуть, і кровоспинну дію портулаку при внутрішніх кровотечах.

Портулак знижує рівень цукру в крові і може бути рекомендований в харчовому раціоні хворих з легкою формою цукрового діабету другого типу.

Подрібнену надземну частину рослини прикладають до місць бджолиних укусів, що знижує набряк і запалення.